Кинувши ганчірку у відро, Лєна сперлася на підвіконня. Запаморочення та нудота не давали працювати. Дівчина сіла на стілець, щоб перевести подих. І навіщо вона взялася мити ці вікна, адже вагітність буквально позбавляла її сил? Подивившись крізь чисті шибки на випрані фіранки, Лєна посміхнулася. Паша має допомогти їй їх повісити, і в домі стане затишно. Вони одружилися чотири місяці тому, отож доводиться наводити лад у домі свекра. У перший день після весілля його дружина, Тамара Петрівна, сварила чоловіка:
— Вставай, город поливати треба, а то все посохне!
Лені стало шкода свекра, і вона, прихопивши лійку, взялася поливати рослини. Повернувшись у дім, молода жінка виявила гору посуду, яку потрібно було перемити, поки чоловіки солодко хропли в ліжках. Господиня поїхала на ринок продавати овочі.
Того ранку Лєна серйозно задумалася над життям. Перемивши каструлі й тарілки, вона присіла. Невже її чекає така суєта? Ні, мабуть, це все через накопичені справи. Все владнається, і Тамарі Петрівні Лєна сподобається, адже невістка так любить її сина. Щоб це довести, дівчина принесла потрібні продукти з погреба і почала готувати обід. Нехай свекруха бачить, що вона хороша господиня.
Ароматні запахи привернули увагу чоловіків. Вони недовго милувалися насиченим бульйоном у каструлі та плаваючими шматками м’яса. Узявши ложки, чоловіки із задоволенням скуштували Лєниного борщу. Дівчина сподівалася, що догодила родині, і Тамара Петрівна, повернувшись з ринку, неодмінно її похвалить.
Даремно сподівалася Лєна. Ще з порогу, принюхавшись до запахів, свекруха почала сваритися. А зазирнувши в каструлю, жінка розлютилася ще більше. Лєна ніколи не чула стільки дивних і грубих слів у свій бік. Свекруха строго наказувала берегти запаси й не витрачати їх направо й наліво.
Лєна хотіла знайти підтримку в чоловіка чи свекра, але ті сиділи, опустивши очі, ніби нашкодили.
Увечері чоловік пояснив Лені, що в їхній родині заведено залишати добрі продукти для продажу. Для дівчини це було незрозуміло. Вона теж не міська, але вдома з мамою вони ніколи не економили на їжі. Лєна не могла прийняти уклад нової сім’ї. Цілу ніч вона не могла заснути, згадуючи слова матері, яка була проти цього шлюбу.
Мати не злюбила сватів, але Лєна пішла наперекір. Вона сильно любила свого високого, темноволосого Павла. Разом вони вступали до інституту, але Паша не набрав достатньо балів. Їхнє кохання розквітло в гуртожитку, і дівчина завагітніла. Павло не зрадів новині, але пообіцяв піклуватися. Народжену дитину планували віддати бабусям, щоб закінчити навчання.
Ось уже четвертий місяць Лєна терпіла під дахом чужого дому. На кухню Тамара Петрівна її не допускала:
— Нема чого розтринькувати продукти.
Зварить свекруха скромну кашу на воді, а овочі продає на ринку. Лєна ж працювала в домі, на городі. Павло останнім часом почав її докоряти:
— Схудла так, що й ухопитися ні за що!
— А з чого мені бути в формі, якщо кручусь, як білка в колесі, і їсти нема чого?! – відказувала Лєна.
Проте майбутня дитина також голодувала разом із мамою. Якось Лєна захотіла риби і збігала в магазин. Дома приготувала смачний пиріг. Чоловіки вечеряли так, що за вухами лящало. Але свекрусі було марно доводити, що їжу куплено на власні гроші. Вона змусила невістку йти чистити свинарник.
У хліві дівчина гірко плакала. Раптом вона почула кроки свекра. Він зачинив двері за собою й, сунувши вузлик у руки Лени, сказав:
— Дякую тобі за смачний пиріг, доню. Але тут ти не зможеш жити, вона тебе з’їсть, моя хороша. Тікай звідси, поки не пізно.
Розгорнувши вузлик, Лєна побачила свій спечений пиріг. Вона плакала й їла, попри неприємні запахи у сараї.
Уночі дівчина згадувала слова старого. Невже Паша її не захистить? Невже він — яблуко, що впало недалеко від свого дерева?
Лєна вирішила попрати ті фіранки, щоб перевірити чоловіка. Увечері попросила його допомогти їх повісити, а він, стискаючи зуби, сказав:
— Сама зняла, сама й вішай! У мене немає часу.
Його слова засмутили дівчину до сліз. Несподівано хтось постукав у двері. Відчинивши, Лєна побачила листоношу.
— Тримайте посилочку! — весело сказала Катя, вручаючи Лені важку коробку.
Розпакувавши її, молода жінка дістала одяг для майбутнього малюка й ахнула:
— Матусю моя, скільки ж вечорів ти витратила, щоб усе це зв’язати?
У цей момент до хати зайшла Тамара Петрівна й, кинувши презирливий погляд на чисті вікна, сказала:
— Відпочиваєш? А кабачки з огірками з грядок ще не зібрані. Чим мені завтра торгувати?
Потім вона взяла посилку й висипала її вміст на підлогу.
— Ось які речі родичі надіслали! А цим, мабуть, можна завтра й поторгувати! — взявши до рук невеликі в’язані килимки, потягла їх до своєї кімнати.
Сказане свекрухою стало для Лени останньою краплею, і вона вибігла на вулицю. Вона бігла й бігла, поки не наздогнала листоношу Катю.
— Ти куди? Ходімо до мене, — запропонувала та Лєні.
Невдовзі вони разом сиділи за столом і пили чай із бубликами.
— Не можна тобі повертатися до цієї жаби. З’їсть вона тебе, — казала Катя. — Я дам тобі гроші на квиток, їдь до матері, поки не пізно.
Переночувавши у листоноші, Лєна наступного дня вирушила до будинку свекрухи зібрати речі. А та лише єхидно кинула, побачивши, як невістка складає одяг у валізу:
— Що, набігалася? Тепер із пузом до мами?
Чоловік сидів неподалік і осудливо проводжав дружину поглядом. Він навіть не намагався її зупинити.
У визначений термін Лєна народила прекрасного малюка. Згодом вона змогла заочно продовжити навчання в інституті, вийшла заміж і знайшла хорошу роботу.
А Паша так нікуди й не вступив, замінивши свою матір на ринку. Колишньої свекрухи не стало кілька років тому. Після того як Лєна поїхала, Тамара Петрівна впала животом прямо на кілки у свинарнику. На лікуванні вирішила заощадити. Так і померла. Бог покарав її за таке ставлення до добрих людей.
