Мене приємно дивує, що люди розмовляють тут українською мовою. Без суржику, без русизмів – чиста українська вимова!
Щоразу, як виходжу в супермаркет чи забрати сина зі школи, то українська мова для мене наче мед на душу. Так приємно слухати, як продавці ввічливо запитують про пакет, про решту. Українською!
Я сама з Луганської області, переїхала на Захід минулого року через війну. І я вам скажу, що одразу можу відрізнити – людина говорить давно українською чи тільки-от почали її вивчати. У когось це звучить з деяким акцентом, хтось говорить пошепки, бо соромляться насмішок.
Повірте, інколи людям, які роками жили та спілкувалися російською, буває дуже важко. Та ми стараємося. Мені 30 років, але я ходила на репетиторство з української мови. Ніколи не пізно вивчити щось нове! І загалом, я відчувала велику підтримку сусідів, нових друзів, родини. Ніхто мене тут не бив за те, що я могла випадково сказати одне слово російською, бо забула його значення українською мовою.
Правда, той акцентик ще довго у мене залишався. Ніяк не можу його викорінити, зізнаюся. І навіть цей текст зараз пишу через гугл-перекладач, аби не було помилок.
У мене є друзі, які ще досі ледь-ледь можуть слово вимовити українською. Але нічого, я їх підбадьорюю, допомагаю. Бо в такому випадку людина цього найбільше потребує.
Тому хочу передати всім-всім читачам палкий привіт! Читайте, співайте, розмовляйте українською. Наша мова така милозвучна та прекрасна, наче то соловей щебече.
На вашу думку, вивчити українську мову заново – важко чи ні?
Ця розповідь заснована на правдивій історії, якою поділився наш читач. Будь-яка схожість з реальними назвами чи місцями є випадковістю. Усі фото в статті є ілюстративними.
